Роман Мирослава Дочиня "Криничар" переміг у ІІ Міжнародному літературному конкурсі "Козацька Балачка"

Панове товариство!

Керуючись спадковим звичаєвим козацьким правом в  День Народження письменника Олександра Ільченка , автора славнозвісного химерного роману з народних вуст «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця»,  Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі», оголосила  4 червня 2011 року  про початок  «Другого Міжнародного українського літературного конкурсу «Козацька балачка», який тривав до 9 березня 2012 року – Дня народження Великого Кобзаря.         

Ми обіцяли, що результати літературного конкурсу «Козацька балачка» будуть оприлюднені 7 квітня, року Божого 2012,в світлий день Благовіщення.

Тож, дотримуючись даного слова, оголошуємо, що Переможцем  Другого Міжнародного українського літературного конкурсу «Козацька Балачка» стає пан Мирослав ДОЧИНЕЦЬ і його роман «Криничар».           Щиро вітаємо його з перемогою!

Пан Мирослав Дочинець  безперечно  є  знаковою постаттю в сучасній українській літературі. Минулого року його літературний доробок «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості» став бестселером з накладом, який  перевищив  200 000 примірників, у неофіційних змаганнях по-козацьки «обскочивши» таких відомих авторів як Ліна Костенко з книгою «Записки українського самашедшого» та  Василя Шкляра з книгою «Залишенець. Чорний ворон».

Тож з радістю сповіщаємо українському читачеві та добродіям  критикам, що роман Мирослава Дочинця «Криничар» дійсно не тільки відповідає всім критеріям конкурсу «Козацька Балачка», але й захоплює та вражає своєю глибинною мудрістю.

Як  про це говорить сам автор: «Криничар  найближчий  мені з усіх, про кого я досі писав.  Це – герой духу і діла.  Будуючи  власним  коштом  міст  у Мукачеві, насправді він прокладає міст до нової доби, нової свободи, до нової сутності буття на європейському маргінесі. Події відбуваються наприкінці ХVІ – початку ХVІІ століть в Угорській Русі, у Війську Запорізькому, в Туреччині і Єгипті. Та найбільше тут присутнє тогочасне Мукачево.

Якби можна було сказати одним словом, то «Криничар» -  роман  про Служіння.  Втім  усі  мої романи про це.  Але  як  воно  відбувається  в  Овферія Криничара – цікаво. 

Я поринув у світ нового героя з головою. Пройшовся його слідами в Угорщині, в Австрії, поїхав до моря в Синайську пустелю і там два тижні поспіль від світанку до сутінків писав, писав...

Криничар, на противагу смиренному Вічнику, не тільки навчає людей, а й рішуче міняє їх, а з ними й довколишній світ. Своїм життям (а планида його не менш складна й повчальна, ніж у Вічника) він відкриває читачеві дві найголовніші принади – свободу від страху і свободу від злиднів. До того ж ділиться секретами «робити» гроші й мудро розпоряджатися ними. Просто й навдивовижу переконливо. І без містики. 

В українській літературі тема «людина і гроші, гроші і душа» чомусь сором’язливо оминалася. Мовляв, гроші – не головне. Так, зазвичай вони йдуть попереду головного. До цього привело життя й сина убогої дівчини-калічки  з  Лавок,  що під Мукачевом, хоч як він тому опирався. Тепер мені дуже сумно прощатися з цим героєм. Але він уже все виповів на трьохстах сторінках тексту і все зробив, що тільки може зробити людина такої духовної й дієвої сили».

Прочитавши  роман, можна «напитися» мудрості, як з джерела, як з тої  щедрої і чистої криниці випити студеної води у спекотний день, втамувати свою «читацьку спрагу».  Життєві істини, які на перший погляд є простими і лежать на поверхні, направду сховані глибоко-глибоко… Дістати їх і дати всім спраглим – може тільки справжній майстер-криничар, яким, як видається, є і сам автор Мирослав  Дочинець. 

Як відомо, Дочинець Мирослав Іванович народився 3 вересня 1959 р. в м. Хусті Закарпатської області в сім’ї вчителів. Закінчив факультет журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка (1982). Був редактором газети «Джерела» університетської літературній студії «Франкова кузня». Друкуватися почав з шостого класу — в газетах «Зірка», «Пионерская правда», «Молодь Закарпаття», в журналі «Барвінок». Навчаючись у дев’ятому класі, став переможцем обласного конкурсу юних літераторів, який проводила Спілка письменників України. Автор книжок прози: «Гірчичне зерно» (1989), «Оскал собаки» (1991), «Мункачі з Мукачева» (1995), «Роса на фігових листках» (1995), «Дами і Адами» (2002), «Гра в ляльки» (2003), «Куфрик з фіглями» (2004), «Він і вона» (1995), «Аукціон зубочисток» (2007), «Многії літа. Благії літа» (2008), «Душа Мукачева» (2008), «Хліб і шоколад» (2009), «Краєвид із жінкою» (2010), «Булава і серце» (2010), «Руки і душа» (2011), а також романів «Лис у винограднику» (2010),  «Вічник. Сповідь на перевалі духу» (2011), «Дорога в небо – до людей» (2012).

Твори пана Мирослава Дочинця перекладалися на російську, угорську, словацьку, татарську, французьку, англійську мови.

Він є членом Національної Спілки письменників України,  Асоціації українських письменників та Національної Спілки журналістів України.

Пан  Мирослав Дочинець – лауреат обласної премії в галузі публіцистики ім. М. Бабидорича, лауреат міжнародної літературної премії «Карпатська корона» (2005,  Україна–Румунія), обласної літературної премії ім. Ф. Потушняка (2009). За літературну діяльність удостоєний звання «Лицар Срібної землі» Асоціації міст і сіл України, золотого хреста «Козацька слава», медалі «За розвиток регіону» Закарпатської обласної адміністрації. Роман «Вічник» у 2011р. номінувався на здобуття Національної літературної премії ім. Т. Шевченка і був відібраний до третього, фінального туру. 

Як ми вже вказували вище, книга «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості» Мирослава Дочинця вийшла  накладом в двісті тисяч, що є рекордом для сучасної України.

Вертаючись до роману-переможця «Козацької Балачки», слід зазначити, що мова роману заслуговує окремої уваги. На її основі можна робити словник балачки закарпатських українців-русинів. Це доводить, що в різних українських регіонах, від Закарпаття й до Сибіру, козацька балачка має свої особливості, свої слова та вирази. І це різноманіття робить нашу солов’їну, певно, найбагатшою мовою світу, бо ж вона насправді є мовою гордих степових орлів – Лицарів Війська Запорозького Низового.

Оргкомітет Міжнародного Українського Літературного конкурсу «Козацька Балачка» щиро дякує  всім авторам, котрі  надіслали свої твори, взявши участь в конкурсі, і  цим долучились до Другої козацької шабельної атаки.

Оргкомітет встановлює спеціальну відзнаку «Козацька балачка рекомендує».  Окрім оголошення переможця у Другому Міжнародному конкурсі «Козацька балачка» оргкомітет хоче окремо нагородити спеціальною відзнакою «Козацька Балачка рекомендує» роман пана Радія Радутного «Важка чоловіча робота» та роман пані Марії Морозенко «Сторінки діаріуша Самійла Зорки».

Нагородження переможців Другого Міжнародного Українського Літературного конкурсу «Козацька Балачка» відбудеться в урочистій атмосфері 4 червня 2012 року в книгарні «Шабля Козака Мамая», що на «Мамаєвій Слободі».  Іван Ільченко – Голова оргкомітету Міжнародного Українського Літературного конкурсу «Козацька балачка».